БО ТО - БАТЬКІВЩИНА

   Летить молодий Бусол понад ставом, коли чує:
   –  Квак! Наше болото... найкраще!ф
   “Знайшли лупоокі чим хвалитись!” – засміявся Бусол.
   Летить він, Бусол, понад лугом, чує:
   –  Дир! Наша осока і наші верби та струмочок – пречудові!
   “І деркачики хвалять свій закутень”.
   Летить Бусол понад полем, а з високості лине:
   –  Мій край найкращий у світі!
   “І жайвір тієї ж – вихваля свою округу”.
   –  Гм! – задумався молодий Бусленко. – І мати Буслиха, і татко Бусол не раз говорили: “Нема кращо­го краю, як той, де ти народився!” Чого це так?
   –  Бо то Батьківщина, — сказали Буслові СТАВОК, ЛУГ, ПОЛЕ І НЕБО.