ХТО ПЕРШИЙ?

   –  Куди ви, бабусю? – підбігла Тетянка до бабусі, що вийшла з хати з відром у руці.
   –  Треба смородину обірвати, дитино.
   –  І ми з вами! Ура! – заплескала в долоньки дівчинка.
   –  Ура! Ура! – загукали вслід Марійка і Ромко.
   –  Авжеж зі мною, — усміхнулася бабуся.
   –  Я й посуд узяла для вас – допоможете.
   –  Побігли у сад! – гукнула Марійка.
   –  Навипередки – хто перший! – підхопила Тетянка.
   –  А я прибіжу першим! – озвався Ромко.
   –  Побігли! Три-чотири!
   Дівчатка помчали стежкою в садок. Побачивши, що сестрички уже далеко, Ромко жалібно скривився, закліпав очима.
   –  Ба-бу-у-сю-у... А я... А я хотів першим.
   –  Чом же ти не біг, Ромчику? Як будеш першим, коли навіть не зрушив з місця?
   –  Я хотів уже бігти, – схлипнув Ромко, –        а вони погналися.
   –  Треба було не лише хотіти, а й побігти. І перегнати дівчаток. Тоді був би першим. Ходімо.
   Бабуся з відром в руці вирушила стежкою. Набурмосаний Ромко побрів услід за нею.
   Біля рясних кущів смородини бабуся поставила відро у траву, дістала з нього бідончик.
   –  Сюди буду обривати ягоди я, – сказала вона. – А це – для вас, – і дістала з відра три однакових чашки, з яких діти щодня пили молоко. – Назбираєте по повній – висиплете у відро. Згода?
   –  Згода, згода! – загукали всі.
   –  А я нарву перший, а я... – почав було Ромко, але глянув на бабусю і замовк. Узяв з її рук чашку і хутенько побіг до куща.
   Свою чашку він наповнив найпершим.