СТРИЖКИ

   Найбільша мука для Віталька – стригтися. Так уже крутиться, так не хоче підставляти свою голову під машинку!.. Поки вмовлять його, поки вкостькають – мама геть із сил виб'ється, а тато й за ремінець хапається.
   А це ще ніхто й не заїкався про стрижки – Віталько сам нагадав:
   –  Щось я, мамо, так заріс...
   –  Де там заріс — недавно стриг дядько Гнат.
   –  Та-а... на вуха вже лізе... І душно.
   –  Ну добре, батько закличе його ввечері... І чого тобі забаглося? То мало не плаче завсіди, а це...
   Увечері з батьком приходить дядько Гнат. Високий, з великими твердими руками. Розкриває картонну замаслену коробочку, дістає з квітчастої шматини (мабуть, від тітчиної блузки чи фартуха) блискучу машинку. Клацає нею в повітрі, прискалює око на принишклого Віталька.
   –  Як його?
   –  Під чубчика, – батько йому.
   –  Можна й під чубчика. Сідай, мораче.
   І тут починається!.. Дядько Гнат – комбайнер. Він добре знає, що чим менша стерня – тим більше соломи. Отож і на Вітальковій голові стриже якнайнижче, попри самий корінь бере. Пройшовся машинкою від “брехунки” до вихоринки, засміявся:
   –  От і є перша загінка.
   І далі чикрижить. Тисне так, ніби хоче зняти не тільки волосся, а й шкіру. Віталько совається на стільці, повискує від болю.
   –  Легше б ви якось, Гнате, – жалісливо просить мама.
   –  Ні-ч-ч-о-о... Хай терпить – мораком буде. Як я колись був... Хочеш – мораком?
   –  Хо-о-о-ой-йой-йо-о!.. – аж пищить Віталько.
   –  Терпи-и!.. – втискається в голову дядько. – Мор-р-раком... будеш...
   А Віталькові вже й до того “морака” недалеко – ще притисне раз дядько Гнат – і біжи перевдягатись. Аж сичить під його руками, сльози на очі виступають...
   Нарешті дядько Гнат проводить долонею по Вітальковій голові, задоволено примружує око:
   –  От і всьо. Ні колоска, ні зернини!
   Віталько – чимдуж надвір: обтріпати одежину та й самому відійти від дядькових “жнив”.
   До хати зайшов лиш тоді, як громіздка постать дядька Гната пропливла повз освітлене вікно й зіллялася з густими тінями бузку понад дорогу.
   Нашвидку повечерявши, пригнічений стрижками, Віталько мовчки ліг спати.