ДОЯРОЧКА
Доярки в білому – так любо дивитися на них Катрусі.
Тітка Ганна про щось здогадалися, зняли з вішалки такий, як у доярок, халат і до неї, до малої:
– І ми вдягнемося!
Коли на Катрусиних плечах опинився халат, дівчинка одразу посмутніла. Поли обвисли й лягли жужмом біля її ніг, рукави – довгі-предовгі. Тут тітка швиденько рукави попідкачували, поли підігнули, шпильками прикріпили і пояском стан тоненький підперезали.
– Чим, скажіть, не доярочка?!
Обступили доярки Катрусю, милуються нею. А мама ніби й сердяться:
– Досить уже, – кажуть, – бавитися! Час до роботи братись.
Тітка Ганна відсторонили маму, взяли доїльний апарат, відро з водою, рушник.
– Ходімо, Катрусенько!
Група тітчиних корів ген там, посередині корівника.
Доріжка цементна. Цок-цок! Катрусині черевички. А корови стоять. Декотрі жуйку жують та позирають, здається Катрусі, на неї. Інші воду п'ють із автопоїлок і теж дивляться...
– Прийми! – наказують тітка рябій чорнобокій корові – намірилися її доїти.
Спочатку тітка підмивають корові вим'я теплою водою, витирають рушником і прилаштовують до дійок гумові перстні апарата. І потекло молоко – крізь скляну шийку шланга видно – у бідон-відро.
Потім вони підступили до другої корови. Червоної. Корова ця сумирна така, спокійна. Зоринкою називається.
Тітка радять:
– Ось вода. Спробуй, Катре, підмити вим'я.
Ой як зблиснули оченята Катрусині! Малі руки невміло взялися поратися біля великого вимені. Корова поступилася.
– Ну-ну! Прийми! – наказує Катруся.
– Тепер – апарат, – навчають тітка Ганна. – Бери-бери!
Катрусі стало лячно. Але так хотілося самій усе робити! Узяла шланг – і персні мовби самі підчепилися до дійок.
– Ох! — витерла Катруся з чола росинки, а сама рада. Хоч танцюй. І пристукнула каблучком об доріжку.
Підійшов завфермою, смішний такий, носатий чоловік. Тітка Ганна взялися хвалити-вихваляти Катрусю: яка вона чемна, слухняна, кмітлива та беручка до всякої роботи.
– Все добре, – хитнули дядько головою і їхній ніс іще подовшав. – І все ж таки підрости тобі, доярочко, треба, школу закінчити.
– Підросту! Закінчу! – пообіцяла Катруся.
Радісно їй і любо так.