Кам'янець-Подільський…

  “Квітка на камені”– так красиво і поетично називають це старовинне подільське місто. Дивовижна природа та руки зодчих створили тут казковий ансамбль із незвичною архітектурою, в якій поєднано стилі сходу і заходу, присутні українські, російські, польські, вірменські, турецькі пам'ятки, православні і католицькі храми, де дзвіниці і мінарет стоять поруч. Віками мальовнича річка Смотрич огортає своїми скелястими берегами сивочоле старе місто, в якому височить неприступна фортеця – легендарна пам'ятка оборонного зодчества ХІІ-ХVІІІ століть. Багата і цікава історія Кам'янця. Вона описана в літописах, наукових працях, літературних творах. І досі остаточно не встановлено точної дати зародження міста, проте, без перебільшення, Кам'янець є одним із найдавніших міст Східної Європи.

Древній Кам'янець.

   Археологічні та історико-архітектурні пам'ятки свідчать, що на цьому природному півострові, який утворив подільський каньйон, люди  жили  ще в прадавні часи. На території сучасного старого міста вчені натрапили на пам'ятки часів трипільської культури (ІV-ІІІ тис. до н.е.), а у перші століття нашої ери околиці Кам'янця заселяли племена черняхівської культури.
   Деякі історики вважали, що місто було побудоване на початку нашої ери – у ІІ-ІІІ столітті даками в період римсько-дакійських воєн. Завдяки праці дослідників безперечно доведено існування міста за давньоруських часів. На території замку знайдено рештки оборонних будівель ХІІ-ХІІІ століть, а в центральній частині під час реставраційних робіт виявлено залишки дерев'яних жител тих часів, знищених пожежею.
   Отож, у ХІІ-ХІІІ століттях це було цілком сформоване місто, яке складалося з дитинця, посаду і навкологоріддя. Дитинець розташовувався на високому мисі у південно-західній частині старого міста. Він був значно меншим пізнішого кам'яного замку – біля 1 га. З наземної сторони дитинець захищали рів і вал з дерев'яною стіною, що йшла зверху. На межі ХІІ-ХІІІ століть дерев'яні укріплення були змінені на кам'яні. В'їзд на територію дитинця був з південного заходу.
   У перших давньоруських літописах Кам'янець згадується під 1196 роком як одне із міст Галицько-Волинського князівства. У 1240 році місто пережило навалу орд Батия. Згадка про Кам'янець знову з'являється в письмових джерелах після 1363 року, коли великий князь Литовський Ольгерд, який розбив при Синіх Водах татар, віддав Поділля своїм племінникам, князям Коріатовичам – Юрію, Олександру, Костянтину і Федору. Вони, за словами літописця, ”почали боронити Подільську землю”. Саме при князях Коріатовичах був знову відбудований Кам'янецький замок (до кам'яних стін добудували круглі башти, нові стіни, що утворили замкнутий двір) і відбувалося становлення й утвердження міста, як політичного та адміністративного центру краю. Дбаючи про захист цієї благодатної землі від набігів татар, Коріатовичі звели неприступну твердиню – могутню фортецю, яка принесла Кам'янцю світову славу.
   По черзі правлячи Поділлям аж до 1393 року, брати Коріатовичі зробили все для розбудови Кам'янця і зростання його населення. 1374 року місто отримало від них грамоту на 20-річне звільнення від податку, володіння землею,  лісом,  а у 1432 році Кам'янець отримав Магдебурзьке право. Все це сприяло активному розвитку міста, тим більше, що його вигідне географічне положення, перехрестя транзитних шляхів, сухопутних, водних артерій між Заходом і Сходом, Балтійським та Чорним морями забезпечувало постійний рух людей та товарів, а могутня фортеця гарантувала безпеку та укриття. Тож за місто та подільську землю постійно точилася боротьба між польською та литовською знаттю. В результаті цієї боротьби у 1434 році окремим воєводством Поділля було приєднано до Королівства Польського. Відтепер ще дужче посилилося релігійне та національне гноблення, католизація та ополячення населення стали офіційною політикою в краї. Проте, і в подальші десятиліття Кам'янець відігравав провідну роль у справі боротьби народів Східної Європи з турецькою агресією. Раз по раз на Кам'янець накочувалися хвилі татарсько-турецьких набігів, та безуспішними виявилися їх спроби оволодіти містом.
   Під час селянсько-козацького повстання під проводом Северина Наливайка в 1594-1596 роках і національно-визвольної війни на чолі з Богданом Хмельницьким у 1648-1657 роках козацькі загони не раз намагалися оволодіти фортецею, та марно.

 
Кам'янець-Подільський. Фортеця. 

   Що ж являла собою ця неприступна, оборонна споруда, побудована на скелястому березі річки Смотрич у період середньовіччя? В кінці ХV-початку ХVІ століття  у фортеці було побудовано сім нових башт, стіни збільшені у висоту і довжину, старі зубці замуровані і зроблені нові, а бійниці пристосовані для нового виду вогнепальної зброї. Ці будівельні  роботи велися під  керівництвом  військового  інженера   Йова  Претвича.  Сьогодні стара фортеця (перша система оборони Кам'янця) має 11 башт: Папська, Ковпак, Тенчинська, Ласька, Денна, Нова, Мала, Рожанка, Комендантська, Лянцкоронська та Чорна. Всі башти виконували важливі оборонні  функції в період облог. Сполучалися вони між собою ходами, що йшли по оборонних мурах. Згодом, у ХVІІІ столітті всередині Чорної башти побудували колодязь глибиною до 40 метрів і систему пристроїв для  піднімання відер.
   Територія фортеці вздовж стін і башт була забудована спорудами різного призначення (житло кам'янецького старости, стайні, майстерні, хліви), які до нашого часу не збереглися. У фортеці були споруджені і культові споруди. Коли почали використовуватися артилерійські гармати з розривними снарядами, кам'яні стіни і башти старої фортеці потрібно було захистити земляними валами, що дозволяло б відбивати атаки ворога.
   У першій чверті ХVІІ ст. з південно-західної сторони Старого замку під керівництвом військового інженера Теофіла Шомберга почалося будівництво Нового замку – високих земляних валів з влаштованих в їх товщі казематами. Вали оточують  широкі і глибокі рови, викладені  каменем. Із старою фортецею нові укріплення з'єднувалися підйомним мостом. Фортецю з містом сполучає високий вузький кам'яний міст. Під час турецького панування міст був обмурований каменем, через що його назвали Турецьким.
   Старе місто теж являло собою своєрідну фортецю. Міські укріплення, зведені у ХІV-ХVІІІ століттях тягнулися вздовж обривистих скель овального півострова, що утворюється річкою Смотрич. Місто мало троє воріт: одні з боку замку, інші – з південної і північної сторони. Ворота були добре укріплені і перетворені на могутні вузли оборони. З боку замку в'їзд в місто захищав могутній бастіон, споруджений на кошти вірменської общини (в той час вірмени складали велику частину населення міста). В південній частині міста  розташовувалися  Руські,  а  в північній – Польські ворота, кожні з яких є унікальною системою фортифікації. Ці оборонні споруди мали шлюзи, за допомогою яких піднімався рівень річки Смотрич, утворюючи  водну  перешкоду  для  ворога. Коли вузький річковий каньйон затоплювався водою, місто ставало неприступним. Польські, вони ж Вітряні, ворота з'єднуються суцільною кам'яною стіною із Турецьким бастіоном, що розташовується у північно-західній частині міських укріплень.

   Отож, Кам'янець на Поділлі вважався в ХVІ-ХVІІ століттях одним із найкраще укріплених міст Європи. Фатальна година для Кам'янця настала в 1672 році. Величезна сила – біля 100 тисяч осіб турків на чолі з самим султаном оволоділи фортецею, підірвали одну з башт замку. Досконала фортифікація не могла встояти перед військом, яке перевищувало число захисників міста більш як в сто разів. Серед героїчних захисників міста виділявся Юрій Володийовський, який загинув під час вибуху порохових складів в башті Чорній.
   Двадцять сім років Кам'янець залишався в турецьких руках. За цей період були закриті і переобладнані в мечеті багато християнських храмів міста – католицькі, православні, вірменські. Зокрема, Петропавлівський кафедральний собор турки перетворили на мечеть, прибудувавши збоку 40-метровий мінарет, увінчаний золотою кулею з півмісяцем і змією. Фортецю турки взялися відбудовувати, вдосконалювати і зміцнювати. Місто ж в цей час спустошувалося і занепадало. Тим часом Річ Посполита не залишала надій повернути собі Кам'янець. Лише 1699 року за Карловицьким мирним договором місто Кам'янець було повернуто Польщі. Слід сказати, що на початку ХVІІІ століття були відремонтовані і укріплені Старий і Новий замки, Руська і Польська брами, Замковий міст, насипані нові артилерійські батареї. У другій половині ХVІІІ століття з'явилися Південний і Північний бастіони. Територія фортеці досягла 5 га.
   У 1793 році Правобережна Україна була приєднана до Російської   імперії, а з 1795 року Кам'янець став центром новоствореної Подільської губернії.
   З 1812 року (по закінченні російсько-турецької війни) Кам'янецька фортеця втратила своє військове значення, так як кордони Росії відсунулися  далеко на південь. Згодом фортеця стала в'язницею, ще пізніше в ній розміщувалося “арештантське виправне відділення”. Тут у Папській вежі сидів легендарний подільський ватажок Устим Кармалюк, звідси й утікав, тут його карали, таврували й засилали етапом на вічну каторгу до Сибіру. Вже до початку Першої світової війни фортеця була просто покинута. А місто будувалося, зростало, розвивалися в ньому освіта, культура, наука. З побудовою у 1874 році Новопланівського мосту розпочався активний розвиток Нового міста, де були розташовані адміністративні установи, навчальні заклади.

  З приходом у 1917 році радянської влади Кам'янець пережив ще багато інших бурхливих подій. У жовтні 1918 року, за гатьманату Павла Скоропадського, тут відкрився Український державний університет, ректором якого став Іван Огієнко. Його ім'я носить Кам'янець-Подільський державний університет сьогод-ні. Майже вісім місяців у 1919-1920 роках Кам'янець був тимчасовою столицею Україн-ської Народної Республіки, Директорії Симона Петлюри.
   У 1928 році Ухвалою Ради Народних Комісарів замок-фортецю було оголошено Державним історико-культурним заповідником. У 1936-1937 роках у приміщеннях фортеці була створена перша музейна експозиція “Старий Кам'янець”.
   Страшним лихоліттям для міста стали роки Великої Вітчизняної війни (1941-1945 рр.). Смерть, згарища та руїни залишила по собі ворожа лавина, яка прокотилася через Кам'янець із заходу на схід, а потім у зворотному напрямку. Особливо жорстокі бої точилися за звільнення міста від фашистських загарбників. Частина гітлерівців прагнула прорватись у місто із західної сторони, але на їх шляху стала стара фортеця, у якій знаходилось 18 бійців. 6 днів цей малочисельний гарнізон стояв на своїх позиціях, не пропускаючи фашистів у місто. Значних руйнувань зазнали будинки і башти фортеці, та поступово рік за роком легендарний Кам'янець відбудовувався і оживав.

   Кам'янець сьогодні – це музей під відкритим небом. В самому центрі старого Кам'янця стоїть Ратуша – одна із стародавніх пам'яток архітектури ХІV-ХVІІІ століття, колишній польський магістрат. Її будівництво  пов'язують  із  появою  в Кам'янці Польського ринку. Ратуша чимало пережила на своєму віку. І сьогодні вона відіграє важливу роль у житті міста. Саме тут розташований єдиний в Україні зал Магдебурзького права. Крім того, тут розміщена експозиція, яка висвітлює історію грошового обігу на Поділлі, а у двоповерховому підземеллі розміщено унікальний музей “Суд у середньовічному Кам'янці”.
   Багатий Кам'янець і на інші оригінальні пам'ятки старовини.  Наприклад, своєрідною архітектурною енциклопедією різних стилів і епох можна назвати культові споруди міста. Особливе місце в їхньому списку посідає кафедральний Петропавлівський костел (ХV-ХІХ ст.). Де ще можна таке побачити: поблизу ренесансного храму виростає з каплиці 36-метровий мусульманський мінарет, на вершечку якого стоїть позолочена статуя Мадонни. Мінарет – це згадка про 27-річне панування в місті турків, які перетворили собор на мечеть, а коли Кам'янець відійшов знову до Польщі, на мінареті встановили статую Богородиці, як знак перемоги християнської віри.

Тринітарський костел

   Неподалік площі Польський ринок височіє бароковий купол найстарішого римо-католицького храму міста – Миколаївського костелу (ХІV-ХVІІІ ст.) монастиря домініканців, однієї з найвідоміших обителей на Поділлі. Привертає увагу у Старому місті і барочний тринітарський костел (1750-1765), освячений на честь Пресвятої Тройці. Брама перед храмом прикрашена скульптурами Діви Марії та засновників ордену тринітаріїв. Величні, славнозвісні і православні храми міста: Свято-Георгіївська, Покрови Божої Матері, Свято-Миколаївська. Серед збережених культових споруд найстарішою є вірменська Благовіщенська церква, яку історики відносять до ХІІІ ст. А в передмісті Карвасари дотепер збережено дерев'яну Хрестовоздвиженську церкву, збудовану у ХVІІІ ст. без єдиного гвіздка. Сьогодні звідусіль видно збудований заново храм Святого Олександра Невського на Новому плані.
   А чого вартують Кам'янецькі  мости, які мають багатовікову історію – Замковий, або Турецький та Ново-плановий, який з'єднує сучасне і минуле міста. А ще сучасний унікальний найвищий в Україні міст, який має надзвичайно романтичну назву – “Лань, що біжить”. Та хіба перерахуєш всі славетні пам'ятки древнього Кам'янця?
   Отож, цікава, складна і героїчна історія цього древнього і  вічно  молодого  міста  над  Смотричем. Не  менш цікаве і його сьогодення. Це, майже стотисячне місто сьогодні, – відомий далеко за межами регіону промисловий і культурно-мистецький центр. На його території працює біля 40 промислових підприємств, успішно розвивається середній і малий бізнес. Місто віками славилося своїми освітніми закладами. Сьогодні в Кам'янці функціонують: один із найстаріших вузів в Україні – Національний університет ім. І.Огієнка, заснований у 1918 році, Подільська Державна аграрно-технічна академія. Військово-інженерний інститут, 7 середніх спеціальних закладів, 6 філій вищих навчальних закладів.
   З Кам'янцем пов'язане життя і творчість багатьох видатних діячів української історії і культури: І.Кам'янчанина, М.Смотрицького, Т.Шевченка, С.Руданського, В.Розвадовського, І.Огієнка, М.Бажана, М.Годованця. Найбільшою гордістю Кам'янця є його 170 пам'яток історії і культури, що ставить місто в один ряд з найвідомішими культурними центрами Європи.
   Національному історико-архітектурному заповіднику “Кам'янець”, внесеному до міжнародної спадщини ЮНЕСКО у 2010 році виповнилося 120 років. У місті, де кожен камінь дихає старовиною і кожна споруда ілюструє історію, вже стали традиційними “Козацькі забави”, “Фестиваль семи культур”, дитячий фестиваль мистецтв “Стара фортеця”, військово-історичний фестиваль “Терра-героїка”, Всеукраїнський фестиваль відеофільмів “Мандруємо Україною” та інші.
   Місто-фортеця, місто-легенда. З кожним днем воно все більше хорошіє, розбудовується. А стара фортеця над Смотрич-рікою віками стояла і стоятиме як символ, як вічний пам'ятник нашої минувшини.

Познайомся, прочитай:

● Винокур І.С. Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник / І.С.Винокур, Г.М.Хотюн ; фото Т.М.Березіна. – Львів : Каменяр, 1981. – 95 с. : ілюстр.
● Кам'янець-Подільський державний історико-архітектурний заповідник : короткий фотопутівник. – К. : Мистецтво, 1990. – 5 листопада.
● Кам'янець-Подільський : путівник. – Львів : Каменяр, 1970. – 57 с. : ілюстр.
● Кам'янець-Подільський : фотоальбом. – Кам'янець-Подільський, 2008. – 24 с. : ілюстр.
● Пламеницька О. Кам'янець-Подільський / О.Пламеницька. – К. : Абрис, 2004. – 256 с. : ілюстр. – (Малі історичні міста України).
● Район Кам'янець-Подільський : фотоальбом. – Кам'янець-Подільський, 2007. – 21 с. : ілюстр.
● Район Кам'янець-Подільський : фотоальбом. – Кам'янець-Подільський, 2007. – 32 с. : ілюстр.
● Станіславська Л. Стара фортеця : путівник / Л.Станіславська. – вид. 2-е, доп. – Кам'янець-Подільський, 2008. – 64 с. : ілюстр.

*     *     *

● Замки Кам'янеччини// Байдак І. Стежками рідного краю / І.Байдак. – Хмельницький, 2008. – С. 73-78.
● Кабачинська С. Старійшина / С.Кабачинська // Хмельнич-чина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 11-13.
● Кам'янець-Подільський // Сердюк О.В. Найцікавіші місця України / О.В.Сердюк. – Х., 2008. – С. 36.
● Кам'янець-Подільський – місто-фортеця, місто-легенда… // Байдак І. Стежками рідного краю / І.Байдак. – Хмельницький, 2008. – С. 63-70.
● Кам'янець-Подільський район // Мунін Г.Б. Визначні пам'ятки Західної України / Г.Б.Мунін. – К., 2008. – С. 156-160.
● Кам'янець-Подільська фортеця // Гуркіна Г.О. Замки та фортеці України / Г.О.Гуркіна, О.В.Сердюк. – Х., 2008. – С. 48-49.
● Фортеця у Кам'янці-Подільському // Нізовський А.Ю. Сто великих чудес України / А.Ю.Нізовський. – К., 2007. – С. 153-160.
● Шпильова В. Богоматір зійшла на мури собору / В.Шпильова // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 16-17.
● Шпильова В. Вічно юна Лаура / В.Шпильова // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 19.
● Шпильова В. Домініканський костьол / В.Шпильова // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 11-13.
● Шпильова В. Петлюрівський університет – дітище Івана Огієнка / В.Шпильова // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 20.
● Шпильова В. Польська брама (вітряна) / В.Шпильова // Хмельниччина справжня : фотокнига. – Хмельницький, 2007. – С. 21.

*     *     *

● Асаулова О. Місто з унікальною історією / О.Асаулова // Порадниця. – 2010. – 24 червня.
● Василевський М. Нові пристрасті за “Лаурою” / М.Василевський // Подільські вісті. – 2007. – 30 серпня.
● Винокур І. Про час виникнення Кам'янця-Подільського : погляд / І.Винокур // Подільські вісті. – 1997. – 13 листопада.
● Кам'янець-Подільський замок// Сто талантів. – 2009. – № 3. – С. 24-25.
● Лісовик В. Безсмертна “Лаура”/ В.Лісовик // Проскурів. – 2007. – 25 січня.
● Подольська Р. Непокірна фортеця на перехресті шляхів : за неприступністю своєї фортифікаційної системи Кам'янець-Подільська твердиня не має аналогів у Європі / Р.Подольська // Урядовий кур'єр. – 2010. – 28 серпня.
● Романенко Е. Загадки старого Каменца / Е.Романенко // Лиза. – 2009. – № 3. – С. 60-61.
● Цимбалюк М. Хто допоможе археологам встановити дату заснування Кам'янця? / М.Цимбалюк // Подільський кур'єр. – 2010. – 15 липня.
● Шпильова В. Кам'янець-Подільський – на першому місці в рейтингу найпопулярніших місць для відпочинку / В.Шпильова // Є Поділля. – 2010. – 15 липня.
● Шпильова В. У Кам'янці освятили і храм, і фонтан : церкву Святої Трійці при в'їзді у старе місто будували 12 років / В.Шпильова // Є Поділля. – 2010. – 15 липня.