Людмила Павлівна Савчук – член Національної спілки письменників України, лауреат премії імені Богдана Хмельницького, дипломант конкурсу “Коронація слова”, справжня українка душею і серцем. Вона любить та шанує рідну мову і майстерно володіє літературним словом.
     Життєва стежина подільської поетеси Людмили Павлівни Савчук розпочалася у с.Шарівка Ярмолинецького району Хмельницької області. Саме тут 1 жовтня 1935 року в сім'ї хліборобів народилася дівчинка Людмилка. Важкі то були часи. Не маючи власного помешкання, сім'я переїжджає до м. Проскурова (нині Хмельницького). Навчаючись у школі, Людмила вже почала писати свої перші вірші. Скінчивши сім класів у Хмельницькій жіночій школі №1, вона пішла у вечірню середню школу. Адже треба було працювати. Спершу – на обласній телеграфно-телефонній станції, а згодом – на заводі ковальсько-пресового устаткування обліковцем, старшим інженером відділу зовнішньої комплектації.

Життя. Як річка. В бурній течії
Не раз, буває можна і втопитись.
Шукайте завжди береги свої,
Де од  негоди можна захиститись.

    Такими надійними берегами є сім'я Людмили Павлівни. Цечоловік – Леонід Петрович, двоє синів – Ігор та Павло, онуки та вся родина. Саме народження сина вплинуло на те, що Людмила Савчук почала писати для дітей. Не просто писати, а дарувати часточку своєї душі малечі. Твори поетеси зацікавили членів обласного літературного об'єднання, що працювало при редакції газети “Радянське Поділля” (зараз “Подільські вісті”). А незабаром вірші Людмили Савчук зарясніли на сторінках газет “Літературна Україна”, “Прапор юності”, журналах “Перець”, “Вітчизна”,“Дніпро”, “Малятко”.
     У 1969 році побачила світ перша книжечка “Кенгуреня”, яку видало видавництво “Веселка”. Далі одна за одною вийшли збірочки “Вишенька”, “Йде Яринка”, “Підростай, Іваночку”, “Один, два, три…”. Людмила Павлівна плідно працює і за останні роки з під її пера вийшло більше 40 книг. Варто згадати збірки: “Бігла білка”, “Абетка”, “В Україні”, “Горобчики”, “Кого матуся цілувала”, “Треба ділитися”, “Веселий їжачок”, “Ручки-сестрички”, “Смачний малюнок”, “Розгорлався півничок”, “Засріблилась зимонька”, “Я – українка”  та багато інших.
     Герої її творів щирі, усміхнені, веселі, добрі. Вірші Людмили Павлівни допомагають рости, пізнавати навколишній світ, вчать рахувати і читати, виховують найкращі людські почуття, любов до людини, до землі, до праці.