Літературознавцям ще треба буде досліджувати те, як Василь Горбатюк увійде у новий етап творчості, звернувшись до великої прози, літературної публіцистики. Відповідь тут слід шукати насамперед у його журналістській біографії, громадянській позиції з настанням незалежності, коли саме життя поставило перед ним нові творчі завдання і виклики.
   Шлях у журналістику розпочався у місті над Смотричем, коли Василь Іванович був ще студентом. Згодом переїхав до Хмельницького. Створив і очолив обласну молодіжну газету  “Ровесник”, яку редагував до 2000 року.

   Горбатюк В. "Проводжала мати сина у солдати..." / В. Горбатюк // Ровесник. – 1998. – 27 листопада.

   Горбатюк В. Міліціонер у школі / В. Горбатюк // Ровесник. – 1998. – 4 грудня.

   Горбатюк В. "Покорители сердец" здоганяють "Стильный ветер" / В. Горбатюк // Ровесник. – 1998. – 18 грудня.

   Саме Василь Горбатюк є одним із небагатьох фундаторів нової преси в нашім краї, в якій він працював з властивими йому відповідальністю, професійністю, а основне – патріотичними переконаннями. Водночас він без зайвого політичного піару працює і над рядом своїх нових проектів.
   Так з'являться його літературно-публіцистична книга “Безголов'я”, унікальні дослідження національно-визвольного руху на Поділля часів Другої світової війни “За тебе, свята Україно” у співавторстві з буковинським письменником Нестором Мизаком, яка повинна б стати настільною для  місцевого політикуму, який вважає себе державницьким. Згодом вийшла друком ще одна Горбатюкової гострої публіцистики книга “З-під трави забуття”. У 2012 році вийшла друком документальна повість “Ще настане ваша пора” про підпільну молодіжну патріотичну організацію на Віньковеччині у повоєнну пору. Та, без перебільшення, окремо у творчості Горбатюка є його роман “Кручі”, що став своєрідним епічним полотном історії рідного Поділля, в якому переплелася драматична  історія краю впродовж минулого століття на прикладі окремого села,  кількох поколінь його героїв аж до наших часів. Письменник і далі розробляє цю багатогранну тему і тут йому можна побажати успіхів.
   Хоча, до честі Василя Горбатюка, він завжди сторонився гучних заяв щодо своїх літературних планів, натомість упродовж останніх років не переставав дивувати новими творами, літературними проектами. На один із них варто звернути особливу увагу, адже в ньому автор розкрився і як вдумливий дослідник історії української літератури, відновивши та опублікувавши невідомий роман радянського письменника Івана Дніпровського, якого від сталінських репресій врятувала передчасна смерть. Це роман “Столиця республіки”, який може слугувати й унікальним документальним свідченням визвольних змагань часів Української національної революції у нашому краї, на чому також наголошує у передмові упорядник.