На вічну пам'ять тим, хто загинув, відвойовуючи місто Проскурів (нині Хмельницький) від німецько-фашистських загарбників, у 1974 році на розі вулиць Проскурівської та І.Франка споруджено меморіальний комплекс “Вічний вогонь”.
   Центральна частина меморіалу – це монументальна фігура воїна з розгорнутим прапором. Важко поранений, він не випускає знамено з рук: здається, зараз його підхоплять бойові побратими і понесуть далі до Перемоги. А поруч, як символ безсмертя, палає Вічний вогонь – полум'я вічної слави тим, хто віддав своє життя на полях битв.
   Позаду стоїть стела, виготовлена із чорного мармуру. Символічно вона зображає стрій бійців, які суцільною стіною йдуть в атаку. На місці, де наче випав шматок стели, вмуровано пам'ятну дошку. На ній викарбувано скорботний список воїнів, які загинули тут, під Проскуровом, весною 1944-го.
   Після звільнення Проскурова від німецько-фашистських загарбників (25 березня 1944 р.) у Піонерському сквері (довоєнна назва скверу) з'явилися перші могили наших загиблих воїнів. Першими серед них значаться двоє Героїв Радянського Союзу – Лев Шестаков та Валентин Єлькін. Герой Радянського Союзу, гвардії полковник Лев Львович Шестаков – герой оборони Одеси і Сталінграда, командир гвардійського винищувального авіаційного Проскурівського Червонопрапор-ного орденів Кутузова і Олександра Невського полку загинув у небі над Проскуровом, знищивши німецький бомбардувальник. На його рахунку було 29 особисто збитих ворожих літаків і 45 – у складі групи. Тільки у травні, коли в долині розтанув сніг, знайшли тіло командира полку з орденами і Золотою Зіркою Героя на грудях. Він загинув у 29 років.
   Всього вісім хвилин у небі Поділля тривав поєдинок із фашистськими стерв'ятниками молодшого лейтенанта Валенти-на Івановича Єлькіна. Але ці хвилини принесли безсмертя відважному соколу. Два ворожі літаки Єлькін підбив одразу, а третього протаранив своїм “ястребком” і сам упав униз.
   Згодом через рік у сквері поховали екіпаж 36-го бомбардувального полку у складі лейтенанта Кузика, молодшого лейтенанта Баніна і сержанта Ушакова, який загинув у травні 1945-го під Проскуровом. Незабаром у сквер перенесли останки ще декількох воїнів-визволителів. У 1948 році над братською могилою спорудили пам'ятник. А у 1974 році була проведена повна реконструкція скверу і братської могили, встановлено новий пам'ятник, який стоїть і сьогодні.
   Автори пам'ятника – скульптори Михайло Грицюк та Юліан Сінкевич, архітектор Анатолій Сніцарев прагнули своєю композицією не лише увіковічнити подвиг мужніх визволителів краю, а й передати безсмертя подвигу всього народу у боротьбі з фашизмом.

Прочитайте:

♦ Вірність прапору // Дашевська В.Г. Пам'ятники революційної і бойової слави на Хмельниччині / В.Г.Дашевська, Я.Б.Крочек. – Львів, 1981. – С. 71-75.
♦ Вічний вогонь // Єсюнін С. Вулиці Хмельницького / С.Єсюнін. – Тернопіль, 2005. – С. 74.
♦ Дегтярьова О. Смертю смерть подолавши… / О.Дегтярьова // Проскурів. – 1998. – 15 травня.
♦ Єсюнін С. Меморіальний комплекс на честь воїнів-визволителів міста. Вічний вогонь / С.Єсюнін // Хмельницький культурний: з минулого в майбутнє. – Хмельницький, 2006. – С. 45-46.