Незабутній Майдан: гнів, біль, смуток…
Історична довідка

    В житті кожного народу є події, які навіки вкарбовуються в його історію. Такою вікопомною залишилася зима 2014-го… Зима, коли вирішувалась доля Революції Гідності й України. Коли на Майдани вийшли тисячі вільнодумців, які повстали проти беззаконня, свавілля влади, несправедливості.
   20 лютого 2014-го. Ранок. Після трьох місяців протестів та боротьби за справедливість країна ніби завмерла в очікуванні і невизначеності. Тут, на київському Майдані, згуртовуючись у сотні, зібралися і юні і сивочолі, західняки і східняки, люди різного віку і рангу – студенти, робітники, заробітчани, викладачі – такі різні і такі схожі по духу.
  Та раптом силовики, які вночі штурмували Майдан, покинули зайняті позиції. Кілька десятків сміливців, не маючи зброї, бронежилетів, погнали беркутівців вгору Інститутською і потрапили у пастку, стали живими мішенями для снайперів. За декілька годин тут, у центрі Києва, було розстріляно більше півсотні людей. Ще біля тридцяти майданівців загинуло напередодні… Це була шокуюча розправа над патріотами. Потрібно знати і пам'ятати, що українці гинули в ті дні не лише на Майдані в Києві. На жаль, жертвами режиму стало більше сотні людей.
Коли прощалися із вбитими майданівцями, в жалобних промовах друзі їх стали називати “Небесною Сотнею”. Відтоді “Небесна Сотня” – прийнята в Україні назва загиблих учасників акцій протесту в грудні 2013 – лютому 2014 років. Це – мирні протестувальники, які загинули, відстоюючи ідеї Майдану.
   Вам, юним, необхідно знати і пам'ятати імена Героїв Небесної Сотні, тих, хто ціною власного життя здобував свободу та новий шанс для України стати справжньою Європейською державою.
  Пропоноване вам бібліографічне видання “Подільські небесні ангели” – це І-й випуск матеріалів бібліографічного літопису “Героїв пам'ятаєм імена”. Він розкаже вам про подолян, які, опинившись у вихорі історії, беззбройні та безстрашні, повертали життя країни в інше русло із сподіваннями на краще майбутнє.
   Прочитайте їх короткі життєписи та познайомтесь із рекомендованими матеріалами. Нехай пам'ять про величезну самопожертву Героїв  Небесної Сотні назавжди залишиться в наших серцях.
   Герої не вмирають! Героям слава!
 

Прохання небесної сотні

Не ридайте за нами, благаємо вас, не тужіте!..
Нам не згоїть серця тихий сум поминальних пісень.
Обіцяйте лише, що ми зможем за вас порадіти,
Й не зведуться на прах наш Майдан і останній наш день.

Не тужіте за нами, ми будем до вас повертати –
І блакиттю небес, і житами на мирних полях,
Літнім громом гучним і вогнями салютів – на свято,
І терновим вінком, що встеляє до вічності шлях…

Ой багато ж нас тут, хто віками за правдоньку згинув, –
Півнароду уже в українському небі вита…
Ви сюди не спішіть, та в біді не лишайте Вкраїну!
Хай за зброю вам стануть братерство і пам'ять свята.

Р.Балема

Бондарчук Сергій Михайлович
(1961-2014)

  Вчитель фізики Старокостянтинівської гімназії, вчитель вищої кваліфікації, вчитель-методист, переможець конкурсу “Вчитель року – 2013”, у 2009-2014 роках – голова Старокостянтинівської міської рганізації ВО “Свобода”.

  Бондарчук Сергій Михайлович народився 9 вересня 1961 р. в селі Губин Старокостянтинівського району Хмельницької області. Мати його була викладачем української мови та літератури, а батько працював ветеринарним лікарем.
   Сергій Михайлович навчався в Ладигівській середній школі, згодом успішно закінчив Кам'янець-Подільський педагогічний інститут, фізико-математичний факультет.
  Педагогічну діяльність розпочав у 1983 р. в Поповецькій восьмирічній школі Старокостянтинівського району. У 1994-1996 роках працював у АТ “Україна” села Сахнівці, а з 1997 р. викладав фізику в Старокостянтинівській гімназії.
    Сергій Михайлович був вчителем вищої кваліфікаційної категорії, вчителем-методистом, переможцем обласного конкурсу “Вчитель року-2013”. Його поважали і любили учні та колеги.
   Все життя захоплювався історією України, багато читав, був надзвичайно ерудованою людиною, завжди займав активну громадську позицію. Бондарчук С.М. був членом виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради, членом ради сприяння розвитку освіти міста Старокостянтинова. У 2005-2009 роках очолював міську організацію Конгресу Українських Націоналістів. З 2009 р. очолював  Старокостянтинівську міську організацію ВО “Свобода”.
   З перших днів Євромайдану Бондарчук Сергій Михайлович брав активну участь в акціях протесту проти злочинної влади. Загинув 20 лютого 2014 р. на вулиці Інститутській від кулі снайпера, коли виносив поранених. Похоронено С.М.Бондарчука в м. Старокостянтинові на міському цвинтарі.
   Згідно Указу Президента України про присвоєння звання “Герой України” загиблим учасникам акцій протесту, Бондарчуку Сергію Михайловичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Нагороджений також посмертно у 2015 р. медаллю “За жертовність і любов до України” (УПЦ КП). Його іменем названа вулиця, на якій він жив, його ім'я носить гімназія, в якій працював. В пам'ять про Героя відкрито дві меморіальні дошки: на будівлі Старокостянтинівської гімназії та на будинку, де мешкав.

Прочитайте про С.М.Бондарчука:

♦ Бондарчук Т. Кохання, розстріляне снайпером / Т.Бондарчук. – Хмельницький : Поліграфіст-2, 2014. – 320 с.

♦ Сергій Бондарчук // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 40-41.

♦ Бондарчук Сергій Михайлович // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 150.

♦ Козацькому роду – нема переводу // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С.9-12.

*     *     *

♦ Слободянюк Т. День гніву. День болю. День смутку / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2015. – 19 лют.

♦ Демків Б. Про кохання, розстріляне снайпером / Б.Демків // Проскурів. – 2015. – 19 лют.

♦ Заверуха М. У Старокостянтинові відкрили пам'ятний знак Небесній сотні / М.Заверуха // Газета Поділля. – 2014. – 4 верес.
 

–  Бондарчук Сергій Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1
%87%D1%83%D0%BA_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0
%9C%D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Сергій Бондарчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesna.pravda.com.ua/serg%D1%96j-bondarchuk.html 
// Небесна Сотня. Майдан, лютий 2014 р. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Сергій Бондарчук [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/
%D1%81%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9-%D0%B1%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0
%D1%80%D1%87%D1%83%D0%BA/ 
// Небесна сотня. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Бондарчук Сергій Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://pamjat.org/memory-38.html 
// Книга пам'яті. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Бондарчук Сергій Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://ukrgeroes.narod.ru/BondarchukSM.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Бондарчук Сергій Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.wikiwand.com/uk/%D0%91%D0%BE%D0%BD%D0%B4%D0%B0%D1%80%D1%
87%D1%83%D0%BA_%D0%A1%D0%B5%D1%80%D0%B3%D1%96%D0%B9_%D0%9C%
D0%B8%D1%85%D0%B0%D0%B9%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 
// Wikiwand. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Бондарчук Сергій Михайлович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://fizmat.kpnu.edu.ua/bodnarchuk_s_m/ 
// Кам'янець-Подільський національний університет ім. І.Огієнка. Фізико-математичний факультет. –
Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Бондарчук Сергій Михайлович http://nebesnasotnya.com/sergij-bondarchuk.html
// Небесна Сотня. Герої не вмирають… – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Васільцов Віталій Валерійович
(1977-2014)

Ландшафтний дизайнер

    Віталій Васільцов народився у квітучому селі Гаврилівці Кам'янець-Подільського району у 1977 р. По закінченні школи та служби в армії здобув фах майстра декоративного садівництва.
    Доля розпорядилася так, що жив і працював у селі Жорнівка на Київщині. Тут він мріяв створити красивий дендропарк. Він щиро любив рідну землю і рослини, а найдужче – своїх дівчат: дружину Наталю і двох донечок.
   Віталій Васільцов був не лише успішним дизайнером, а й великим патріотом. Після побиття студентів 30 листопада 2013 р. він зразу ж прийшов на київський Майдан. Їздив з друзями, залишався чергувати вночі, брав участь у зіткненнях з беркутівцями.
   18 лютого Віталій разом з друзями пішов до Михайлівського монастиря, де збиралися тітушки. Раптом почалася стрілянина. Одна із куль влучила у Віталія. Через півгодини його не стало. Отож, куля на Великій Житомирській відрядила і цього життєлюба до Небесної сотні. Поховали Героя у Жорнівці Київської області. В останню дорогу він йшов у білій з червоним вишиванці.
   Васільцову Віталію Валерійовичу посмертно було присвоєно звання Героя України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, з удостоєнням ордена “Золота Зірка” та нагороджено медаллю УПЦ КП “За жертовність і любов до України”.

Прочитайте про В.В.Васільцова:

♦ Віталій Васільцов // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 50-51.

♦ Васільцов Віталій Валерійович // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 150.

♦ Серце, віддане людям… // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 6-7.

♦ Слободянюк Т. День гніву. День болю. День смутку / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2015. – 19 лют.

– Васільцов Віталій Валерійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%86%
D0%BE%D0%B2_%D0%92%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%96%D0%B9_%D0%92
%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Васільцов Віталій Валерійович
http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%D0%BB%D1%
96%D0%B9-%D0%B2%D0%B0%D1%81%D1%96%D0%BB%D1%8C%D1%86%D0%BE%D0%B2/ 
// Небесна Сотня.  – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Васільцов Віталій Валерійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://ukrgeroes.narod.ru/VasiltsovVV.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Васільцов Віталій Валерійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.ukrpatriots.com.ua/uk/heroes/%D0%B2%D0%B0%D1%81%D0%B8%D0%
BB%D1%8C%D1%86%D0%BE%D0%B2-%D0%B2%D1%96%D1%82%D0%B0%
D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%B2%D0%B0%D0%BB%D0%B5%D1%80%D1%
96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
// Вчинок патріота. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Васільцов Віталій Валерійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesna.pravda.com.ua/v%D1%96tal%D1%96j-vasilczov.html
// Майдан Лютий, 2016. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Дзявульський Микола Степанович
(1958-2014)

    Вчитель географії та біології ліцею міста Шепетівка, керівник Шепетівської міської громадської організації “Товариство політичних в'язнів, репресованих та членів їх сімей”, координатор Шепетівської міської організації ВО “Свобода”.
    Дзявульський М.С. народився у 1958 р. в Росії, в родині репресованих українців. Хлопчику було 4 роки, коли батьки повернулися із заслання в Україну. Можливо ця непроста сімейна історія і вплинула на формування світогляду хлопця, зробила його щирим патріотом своєї країни.
   В дорослому житті працював електромонтером. Після служби в армії, закінчив Луцький державний педінститут ім. Л.Українки. У 1985-2004 роках працював вчителем географії та біології, заступником директора НВК № 1 м. Шепетівки. З 2004 по 2006 рік – завідувач організаційного відділу виконавчого комітету Шепетівської міської ради. Звісно, ніколи не стояв осторонь громадського і політичного життя.
  Дзявульський М.С. очолював у Шепетівці місцевий осередок партії “Собор” та відділення Товариства політичних в'язнів, репресованих і членів їх сімей. В останні роки був членом Всеукраїнського об'єднання “Свобода”. З самого початку протестів Дзявульський М.С. був серед тих, хто організовував мітинги проти злочинної влади та акції в підтримку Євроінтеграції.
  З перших днів Євромайдану М.С.Дзявульський був у центрі подій, жив зі своєю сотнею в Жовтневому палаці. Проте, вранці 20 лютого на вулиці Інститутській, коли Микола Степанович виносив на руках пораненого побратима-земляка, куля снайпера попала йому прямо в серце.
  Патріот, вчитель, Герой Небесної сотні М.С.Дзявульський щиро мріяв змінити життя українців на краще. Усміхнений, справедливий, вимогливий і сміливий – таким назавжди запам'ятають вихованці свого вчителя.
  За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Миколі Степановичу Дзявульському присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно) та нагороджено медаллю УПЦ КП “За жертовність і любов до України”. В місті Шепетівка його іменем названо провулок та присвоєно звання “Почесний громадянин міста Шепетівка” (посмертно).

Прочитайте про М.С.Дзявульського:

♦ Николай Дзявульский // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 66-67.

♦ Дзявульський Микола Степанович // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 150.

♦ Спадкоємець високої слави // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 7-9.

– Дзявульський Микола Степанович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://www.youtube.com/watch?v=tQaAlIFzUqc
// Герой України Дзявульський Микола Степанович. Вічна пам'ять Герою! – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Дзявульський Микола Степанович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B7%D1%8F%D0%B2%D1%83%D0%BB%
D1%8C%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA
%D0%BE%D0%BB%D0%B0_%D0%A1%D1%82%D0%B5%D0%BF%D0%B0%
D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 // Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Микола Дзявульський [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/%D0%BC%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%
BB%D0%B0-%D0%B4%D0%B7%D1%8F%D0%B2%D1%83%D0%BB%D1%8C%
D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/
// Небесна сотня. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Микола Дзявульський [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://svoboda.org.ua/party/celestial_squad/mykola_dziavulskyy/ 
// Всеукраїнське об'єднання “Свобода”. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Дзявульський Микола Степанович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://ukrgeroes.narod.ru/DzyavulskyMS.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Дзявульський Микола Степанович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://pamjat.org/memory-55.html 
// Книга пам'яті. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Клітинський Олександр Іванович
(1987-2014)

Робітник

    Клітинський Олександр народився у 1987 р. у селі Чернелівці Деражнянського району Хмельницької області. Дитинство було важким, жили бідно. В 7 років Саша залишився без батька, мама сама виховувала чотирьох дітей. Коли став дорослим, щоб допомогти рідним, змушений був поїхати на заробітки до столиці.
    Коли в грудні 2013 р. розпочалися буремні події на Майдані, Олександр став активним учасником Самооборони. В ніч з 18 на 19 лютого 2014 р. під час пожежі в Київському Будинку профспілок він знаходився на 7 поверсі, після чого зник. Друзі сподівалися, що Саша встиг врятуватися з палаючої будівлі, але, на жаль, він загинув під час цієї пожежі. Його та львів'янина В.Топія було тоді офіційно оголошено загиблими на пожежі в Будинку профспілок. Про В.Топія рідні дізналися невдовзі, проте особу Олександра Клітинського відразу встановити не вдалося. Його невпізнане тіло знаходилося в Київському морзі до початку квітня.
    Рідні та друзі продовжували шукати Олександра, сподівалися, що він живий. Мама чекала його, думала з'явиться в рідному селі на свій день народження в травні. Але невдовзі київські слідчі зателефонували і попросили зробити аналіз ДНК, щоб встановити, чи невідоме обгоріле тіло, знайдене в Будинку профспілок, не було тілом Олександра. На жаль, за результатами проведеного аналізу було встановлено, що загиблий – Олександр Клітинський.
    Ще 5 квітня з почестями його захоронили на Аскольдовій могилі в Києві. Тоді в останню путь Олександра проводжали як безіменного Героя Майдану.
    Указом Президента України від 21 листопада 2014 р. за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлені під час Революції Гідності, Олександру Клітинському було присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
   В липні 2015 р. патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).

Прочитайте про О.Клітинського:

♦ …А син сказав матері, що повернеться весною // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 13-15.

♦ Слободянюк Т. День гніву. День болю. День смутку / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2015. – 19 лют.

– Клітинський Олександр Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesnasotnya.com/oleksandr-klitynskyj.html
// Небесна Сотня. Герої не вмирають. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Клітинський Олександр Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1
%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%
BD%D0%B4%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Клітинський Олександр Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/KlitynskyOI.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Клітинський Олександр Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%
B0%D0%BD%D0%B4%D1%80-%D0%BA%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1
%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/
// Небесна Сотня. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Клітинський Олександр Іванович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.wikiwand.com/uk/%D0%9A%D0%BB%D1%96%D1%82%D0%B8%D0%BD%D1%81%D1%
8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%
D0%B4%D1%80_%D0%86%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
// Wikiwand. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Корнєєв Анатолій Петрович
(1961-2014)

    Колишній військовий, голова селищної ради с. Руда Кам'янець-Подільського району.
   Анатолій Петрович Корнєєв народився у 1961 р. в с. Гаврилівці Кам'янець-Подільського району. В дорослому житті став військовим – служив на Далекому Сході та у Німеччині, а потім повернувся в рідні краї. Більше ніж 10 років працював на хлібокомбінаті, де був завідувачем складу, а згодом – заступником директора. Цей енергійний та працьовитий чоловік в останні роки був головою сільської ради у селі Руда на Кам'янеччині. Завдяки його господарності до села було проведено газ, відкрито дитячий садочок, проведено ремонт доріг. Колишній військовий став успішним землеробом. Любив трудитись на землі. Кажуть, що коли розпочався Майдан, сільський голова А.Корнєєв возив майданівцям власноруч вирощені овочі, фрукти, м'ясо.
   “Як можна ховатися, коли там вбивають дітей!” – обурювався колишній військовий і вирушив сам до столиці захищати свободу та справедливість. Коли вранці 20 лютого 2014 р. озброєні силовики почали залишати захоплену напередодні центральну площу, Майдан несподівано перейшов у наступ. Майданівці погнали вгору Інститутською озброєних бійців “Беркута”. Та раптом з дахів сусідніх будинків засвистіли кулі. Вони косили самооборонівців, серед яких був і Анатолій Петрович. Згодом його, мертвого, знайшли побратими біля станції метро Хрещатик на вулиці Інститутській.
   Кажуть, він мав все для щастя – гарну родину, хороших дітей, цікаву роботу, але життя віддав за вільну Україну та її щасливе майбутнє.
  Корнєєву Анатолію Петровичу присвоєно звання "Герой України" з удостоєнням ордена “Золота Зірка” за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності та нагороджено медаллю УПЦ КП “За жертовність і любов до України” (посмертно). Його іменем названо одну із вулиць Кам'янець-Подільського.

Прочитайте про Анатолія Корнєєва:

♦ Анатолій Корнєєв // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 90-91.

♦ Корнєєв Анатолій Петрович // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 149-152.

♦ Красуцький М. На барикадах : новела / М.Красуцький // Літературна Україна. – 2014. – 22 трав.

♦ Світлий воїн гідності та свободи // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 12-13.

– Анатолій Корнєєв [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesna.pravda.com.ua/anatol%D1%96j-korne%D1%94v.html
// Небесна Сотня. Майдан, лютий 2014 р. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Корнєєв Анатолій Петрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9A%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%94%D1%94%
D0%B2_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9_%
D0%9F%D0%B5%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Корнєєв Анатолій Петрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/KorneevAP.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Корнєєв Анатолій Петрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/%D0%B0%D0%BD%D0%B0%D1%82%D0%BE%
D0%BB%D1%96%D0%B9-%D0%BA%D0%BE%D1%80%D0%BD%D1%94%D1%94%D0%B2/
// Небесна сотня. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Корнєєв Анатолій Петрович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesnasotnya.com/anatolij-kornyeyev.html
// Небесна Сотня. Герої не вмирають. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Мазур Артем Анатолійович
(1987-2014)

Автослюсар, охоронець

    Артем Мазур народився в місті Хмельницький 6 серпня 1987 р. Ще коли був маленьким, втратив батька. Згодом мати вийшла вдруге заміж і в родині народилося ще чотири сини і дві дочки. Після закінчення ліцею Артем вступив до училища, де отримав професію автослюсаря. А далі – служба в армії. Згодом працював логістом та охоронцем. Коли в Києві розпочалися протести, чутливий до несправедливості, Артем зразу ж поїхав на Євромайдан, записався до 15 сотні самооборони. Перебував там два місяці, зрідка приїжджаючи додому.
    18 лютого, коли мирний наступ майданівців на Верховну Раду перетворився на криваве побоїще, Артем Мазур отримав дуже важкі поранення. Спочатку в нього влучили осколки гранати, а потім він був по-звірячому побитий.
   Друзі доставили Артема до лікарні швидкої допомоги. Лікарі до останнього боролися за його життя, але після надзвичайно складної операції він був весь час у комі. Планувалося перевезти героя на лікування за кордон, але, не приходячи до свідомості, 3 березня наш земляк Артем Мазур помер. Наступного дня у Михайлівському Золотоверхому Соборі його відспівали і поховали на батьківщині.
    “Страшно, коли таке трапляється. Ми чомусь до останнього вірили, що він повернеться до нас. Скільки ночей просиділи разом в наметі, скільки переговорено, скільки намріяно разом… Гарної тобі Вічності, Брате! Стій на сторожі України там. Ми будемо тут. Я не знаю, що на тебе чекає – Сварожі Луки чи Рай, але ти назавжди залишишся з нами” – писала на своїй сторінці у Facebook тернополянка Ліля Мусіхіна.
    Посмертно цьому мужньому юнаку згідно Указу Президента присвоєно звання Героя України за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності з удостоєнням ордена “Золота Зірка” та нагороджено медаллю УПЦ КП “За жертовність і любов до України”.
    Ім'я Героя Небесної Сотні Артема Мазура присвоєно Хмельницькому технологічному багатопрофільному ліцею № 4, де він навчався.

Прочитайте про Артема Мазура:

♦ Артем Мазур // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 102-103.

♦ Мазур Артем Анатолійович // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 151.

♦ У пам'яті навічно // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 15-17.

– Мазур Артем Анатолійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D0%B7%D1%83%D1%80_%
D0%90%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC_%D0%90%D0%BD%D0%B0%D1
%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Артем Мазур [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesna.pravda.com.ua/artem-mazur.html
// Небесна Сотня. Майдан, лютий 2014. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Мазур Артем Анатолійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/MazurAA.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Мазур Артем Анатолійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://heavenly-hundred.org.ua/dream-heaven/%D0%BC%D0%B0%D0%B7%D1%83%
D1%80-%D0%B0%D1%80%D1%82%D0%B5%D0%BC-%D0%B0%D0%BD%D0%B0%
D1%82%D0%BE%D0%BB%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87/ 
HEAVENLY-HUNDRED – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Мазур Артем Анатолійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesnasotnya.com/artem-mazur.html
// Небесна Сотня. Герої не вмирають. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Пагор Дмитро Олексійович
(1993-2014)

Студент

   Дмитро Пагор народився в селі Хропотова Чемеровецького району в 1993 р. По закінченні школи став студентом Подільського державного аграрно-технічного університету. Хлопець був справжнім українцем, патріотом, із загостреним відчуттям справедливості. Тож, коли розпочався Євромайдан, Дмитро, звичайно, опинився в рядах його активістів. Через свої переконання повстав проти насилля та несправедливості.
   19 лютого 2014 р. колона мітингувальників підійшла до Хмельницького управління СБУ. Скандували гасла, аби очільники цього відомства вийшли до людей і пояснили своє бачення ситуації в країні. Серед мітингувальників був і Дмитро. Після безрезультатного пікетування, коли задзвеніли розбиті вікна при вході в СБУ, прозвучала фатальна автоматна черга. Кілька пікетувальників були смертельно поранені. Серед тих, хто віддав найцінніше – своє життя заради нової України, хто повстав проти насилля, був і Дмитро Пагор.
   За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлені під час Революції Гідності, згідно з Указом Президента України Дмитрові Пагору  присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”.
   Поховано Героя в його рідному селі Хропотова на Чемеровеччині. При вході на територію інституту механізації і електрифікації сільського господарства Подільського державного аграрно-технічного університету відкрито Алею пам'яті та пам'ятний знак студентові вишу, Героєві Небесної сотні, Героєві України Дмитру Пагору.

Прочитайте про Дмитра Пагора:

♦ Добровольський В. Героєві Небесної сотні / В.Добровольський // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 159.

♦ Дмитро Пагор // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 180.

♦ Кривавий погром // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 20-21.

♦ Пагор Дмитро Олексійович // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 151.

♦ Сівач В. Перша кров у Хмельницькому… / В.Сівач // Проскурів. – 2014. – 20 лют.

– Пагор Дмитро Олексійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80_%D0%94%
D0%BC%D0%B8%D1%82%D1%80%D1%96%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%
D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Пагор Дмитро Олексійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/PagorDO.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Дмитро Пагор [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D1%82%
D1%80%D0%BE-%D0%BF%D0%B0%D0%B3%D0%BE%D1%80/ 
// Небесна Сотня.– Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Пагор Дмитро Олексійович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesnasotnya.com/dmytro-pagor.html
// Небесна Сотня. Герої не вмирають. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Подригун Олександр Володимирович
(1972-2014)

Робітник, заробітчанин

    Подригун Олександр народився у 1972 р. в с. Залужжя на Білогірщині. Нелегко йому прийшлося в дитинстві, коли виповнилося дванадцять років, – помер батько. Крім Саші в сім'ї було ще двоє дітей. Старший брат Анатолій став військовим. Меншій сестричці Валі Олександр був справжньою опорою, підтримував до останніх днів свого життя.
    Після закінчення місцевої школи продовжив навчання у Волочиському столярному училищі. Трудовий шлях розпочав у приватній фірмі в Білогір'ї. Далі – служба у війську. Демобілізувавшись, одружився, народилося двоє дітей. Сталось так, що сім'я розпалася. Діти проживали то в однієї, то в іншої бабусі. Потрібно було підтримувати їх матеріально, тому Олександр поїхав до Києва на заробітки. Невдовзі забрав до себе і сестру, яку теж підтримував, постійно допомагав.
    У важкий час, коли вирішувалась доля українського народу, Олександр пішов на Майдан у перші ж дні. Він мріяв про вільну, демократичну Україну, вболівав за її долю. Мати чекала сина на Новорічні свята, але не приїхав, зрідка телефонував, не хотів зайвий раз її хвилювати. 
    “23 лютого, саме на мамин день народження, хтось мені телефонує: “Вашого брата забрала швидка” – згадує сестра Валентина. Після митарств по лікарнях, моргах, їй нарешті вдалося розшукати брата. На жаль, мертвого. Виявляється, ще 21 лютого Олександра було жорстоко побито. Чоловіка знайшли на вулиці Лісовій, з проламаною головою, із травмами, не сумісними із життям. Його привезли до однієї з Київських лікарень, але врятувати життя Олександра не вдалося.
   Отже, ще один наш земляк Олександр Подригун долучився до Небесної сотні. В останню путь проводжали його на батьківщині – в селі Залужжя на Білогірщині.
   Указом Президента України від 21 листопада 2014 р. за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народові, виявлені під час Революції Гідності О.В.Подригуну посмертно присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Українською Православною Церквою Київського Патріархату у 2015 р. посмертно нагороджений медаллю “За жертовність і любов до України”.

Прочитайте про Подригуна Олександра:

♦ “Я до тебе, сестронько, на порятунок спішив…” // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 21-22.

– Подригун Олександр Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D0%BE%D0%B4%D1%80%D0%B8%D0%B3%D1%83%
D0%BD_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80_%D0
%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80%D0%BE%D0%B2
%D0%B8%D1%87 
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Подригун Олександр Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesnasotnya.com/oleksandr-podrygun.html
// Небесна Сотня. Герої не вмирають. – аголовок з екрана. – Мова укр.

– Подригун Олександр Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/PodrygunOV.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– “Мама відзначала свій день народження, і не знала, що сина вже немає в живих”
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ye.ua/news/news_15742.html // Є. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Герою Небесної Сотні, Подригун Олександру Володимировичу : вірш
[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.stihi.in.ua/avtor.php?author=46769&poem=163921
// Украинский портал поэзии. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

 

 Чаплінський Володимир Володимирович
(1970-2014)

Електромонтер устаткування

  Володимир Чаплінський народився у 1970 р. в Росії. До 16 років проживав у місті Сєвєроморськ. По закінченні школи переїхав до бабусі і дідуся в Україну. Згодом переїхали в Україну і батьки, стали проживати в Обухові біля Києва.
  В місті Нетішині Хмельницької області він навчався на електромонтера по обслуговуванню обладнання. Тут, у Нетішині, і познайомився із дівчиною Світланою Костюкевич, яка згодом стала його дружиною.
  Закінчивши навчання, Володимир пішов в армію. Військову службу проходив у Росії. Служба була такою, що згодом хлопцеві не хотілося її навіть згадувати.
 Після армії Володимир влаштувався працювати на Київський картонно-паперовий комбінат, був монтером з обладнання. Разом із Світланою створив гарну сім'ю. У них підростало двійко дітей: підліток син та 5-річна донька. Родина багато подорожувала: їздили до моря, ходили в походи, любили відвідувати місто Львів, особливо цікавили його історичні місця. Любив багато читати, великий інтерес проявляв до історії та географії. Володимир захоплювався ще спортом, займався карате. Завжди обурювався тим, що українці, працьовитий і мудрий народ, змушені жити в нестатках.
  Коли розпочався Майдан, Володимир поїхав підтримати мітингувальників. Всі вихідні, починаючи з 2 грудня, проводив на Майдані. Він входив до Першої сотні, мав друзів, побратимів по барикадах, з якими ніс чергування просто неба. Володимир Чаплінський загинув 20 лютого на вулиці Інститутській від кулі, випущеної снайпером у шию. Поховали Володимира в Обухові Київської області.
  За мужність, патріотизм, героїчне відстоювання засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння українському народу, виявлені під час Революції Гідності, Володимиру Чаплінському присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена “Золота Зірка”. Нагороджений він також медаллю від УПЦ КП “За жертовність і любов до України”.

Прочитайте про Володимира Чаплінського:

♦ Володимир Чаплінський // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 158-159.

♦ Усім серцем любив Україну // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 18-19.

– Чаплінський Володимир Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A7%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%BD%D1%81%D1%
8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%
D0%B8%D1%80_%D0%92%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%
80%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87 
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Володимир Чаплінський [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.nebesnasotnya.in.ua/portfolio/%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%
D0%B8%D0%BC%D0%B8%D1%80-%D1%87%D0%B0%D0%BF%D0%BB%D1%96%D0%
BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9/
// Небесна сотня. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Володимир Чаплінський [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://nebesna.pravda.com.ua/volodimir-chaplinskij.html
// Небесна сотня. Майдан, лютий 2014. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Володимир Чаплінський [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/ChaplinskyVV.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Чаплінський Володимир Володимирович [Електронний ресурс]. – Режим доступу: 
http://nebesnasotnya.com/volodymyr-chaplynskyj.html
// Небесна сотня. Герої не вмирають… – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Шеремет Людмила Олександрівна
(1942-2014)

Лікар, пенсіонерка

   Шеремет Людмила Олександрівна народилася в 1942 р. в місті Макіївка Донецької області. Своє життя вона присвятила найблагороднішій справі – лікуванню людей. Трудовий шлях розпочала лікарем-анестезіологом у Краснодонській районній лікарні. У 1969 р. переїхала до міста Хмельницького. Тут вона працювала у Хмельницькій міській лікарні лікарем-анестезіологом. У 1977 р. Людмила Олександрівна закінчила курси акушерства та гінекології. З 1977 по 2009 р. її трудове життя було пов'язане із Хмельницьким міським перинатальним центром, де вона працювала акушером-гінекологом. За активність, чесність, небайдужість її поважали і любили колеги, друзі, родичі. Людмила Олександрівна завжди мала активну громадянську позицію, не могла миритися із беззаконням, несправедливістю, була справжнім патріотом своєї Батьківщини, вболівала за її долю. Була активною учасницею на Київському Майдані у 2004 р.
   Вийшовши на пенсію, не сиділа, склавши руки: займалась дачею, допомагала вирішувати проблеми родичів та знайомих. “Останні три-чотири роки я взагалі відчувала, що вона не лише моя мама, а й усіх нужденних і знедолених: як людей, так і тварин” – згадує донька Людмили Олександрівни Ірина.
   Коли в 2014 р.  вирішувалась  доля  України під час Революції Гідності, Людмила Шеремет не могла залишатись осторонь буремних подій. Вона постійно ходила на Майдан.
   19 лютого 2014 р. мітингувальники підійшли під стіни будівлі СБУ у Хмельницькій області, щоб дізнатись, що і чому спалювали вночі у дворі управління. Коли майданівці намагалися потрапити до приміщення, пролунала автоматна черга із середини будинку. Людмила Олександрівна Шеремет, яка стояла попереду натовпу, отримала важке поранення в голову. Три доби лікарі боролися за її життя. 22 лютого 2014 р., не приходячи до свідомості, Людмила Олександрівна померла. Небесна сотня поповнилась ще одним Героєм. Декілька тисяч хмельничан зібралося 23 лютого на Майдані Незалежності, щоб провести цю мужню жінку в останню путь. Поховали Л.О.Шеремет на кладовищі в Шаровечці.
   Як і іншим Героям Небесної сотні, Л.О.Шеремет згідно Указу Президента було присвоєно звання “Герой України” з удостоєнням ордена “Золота Зірка”, а на будинку, де вона проживала, встановлено меморіальну дошку.
   В липні 2015 р. Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет нагородив Л.Шеремет посмертно медаллю “За жертовність і любов до України”.

Прочитайте про Людмилу Шеремет:

♦ Людмила Шеремет // Небесна сотня / К.Богданович та ін. – Харків, 2014. – С. 181.

♦ Обірвана молитва // Старостіна С. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Старостіна. – Хмельницький, 2016. – С. 23-24.

♦ Сівач В. Перша кров у Хмельницькому… / В.Сівач // Проскурів. – 2014. – 20 лют.

♦ Шеремет Людмила Олександрівна // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 151.

♦ Ящишен А. Як пам'ять про героїв Майдану /  А.Ящишен // Проскурів. – 2015. – 19 лют.

– Шеремет Людмила Олександрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A8%D0%B5%D1%80%D0%B5%D0%BC%D0%B5%D1%
82_%D0%9B%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%D0%B0_%D0%9E%D0%
BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%D1%80%D1%96%D0%
B2%D0%BD%D0%B0
// Вікіпедія. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Шеремет Людмила Олександрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://heavenly-hundred.org.ua/dream-heaven/%D1%88%D0%B5%D1%80%D0%B5%
D0%BC%D0%B5%D1%82-%D0%BB%D1%8E%D0%B4%D0%BC%D0%B8%D0%BB%
D0%B0-%D0%BE%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BD%D0%B4%
D1%80%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B0/ 
HEAVENLY-HUNDRED – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Шеремет Людмила Олександрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://cbs.km.ua/?dep=1&dep up= 126&dep_cur=355
// Хмельницька міська ЦБС. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

– Шеремет Людмила Олександрівна [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://ukrgeroes.narod.ru/SheremetLO.htm
// Герої України. – Заголовок з екрана. – Мова укр.

Прочитайте про наших земляків – Героїв Небесної Сотні:

♦ Анатолій Корнєєв // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 90-91.

♦ Артем Мазур // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 102-103.

♦ Віталій Васільцов // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 50-51.

♦ Володимир Чаплінський // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 158-159.

♦ Інші загиблі під час акцій протесту // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 180-181.

♦ Николай Дзявульский // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 66-67.

♦ Подвиг ветеранів другої світової війни наслідують сучасники // Шкробот П.М. Ратна і трудова слава Хмельниччини: пам'ять і шана : збірник історичних матеріалів, фактів, публікацій / П.М.Шкробот, Г.І.Степанець. – Хмельницький, 2016. – С. 149-152.

♦ Сергій Бондарчук // Небесна сотня. – Харків, 2014. – С. 40-41.

♦ Старостіна С.Л. Увійшли у безсмертя… : книга пам'яті Героїв Небесної Сотні і воїнів АТО Хмельниччини / С.Л.Старостіна. – Хмельницький : Цюпак, 2016. – 179 с.

*    *    *

♦ Балема Р. Прохання Небесної Сотні : [вірш] / Р.Балема // Літерат. Україна. – 2015. – 18 черв. – С. 8.

♦ Демків Б. Про кохання, розстріляне снайпером : [С.Бондарчук загинув під час Революції Гідності] / Б.Демків // Проскурів. – 2015. – 19 лют. – С. 9.

♦ Заверуха М. У Старокостянтинові відкрили пам'ятний знак Небесній Сотні / М.Заверуха // Газета Поділля. – 2014. – 4 верес. – С. 2.

♦ І знову про пам'ятник Небесній Сотні // Проскурів. – 2015. – 5 лют. – С. 3.

♦ Козак І. Останній урок Учителя-патріота / І.Козак // Голос України. – 2016. – 20 лют. – С. 9.

♦ Лазаренко О. Пам'ятник Небесній Сотні планують встановити вже до кінця року / О.Лазаренко // Марічка новини. – 2016. – 17 серп. – С. 3.

♦ Мозуль В. Герої не вмирають : [вірш про Героїв Небесної Сотні] / В.Мозуль // Дніпро. – 2014. – № 3. – С. 45.

♦ Слободянюк Т. День гніву. День болю. День смутку : [20 лютого – День Героїв Небесної Сотні] / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2015. – 19 лют. – С. 1.

♦ Слободянюк Т. Коли ж буде пам'ятник? : [проект пам'ятника Героям Небесної Сотні] / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2015. – 5 лист.

♦ Слободянюк Т. “Небесна сотня”: яким і коли буде пам'ятник? / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2014. – 3 лип. – С. 3.

♦ Слободянюк Т. Пам'ять і пам'ятник : [пам'ятник Героям Небесної Сотні] / Т.Слободянюк // Подільські вісті. – 2016. – 18 лют.

♦ Сукманюк Т. Найголовніший урок : пам'яті Героя Небесної Сотні С.М.Бондарчука, м. Старокостянтинів / Т.Сукманюк // Позакласний час. – 2014. – № 9.

♦ Теленько Б. Небесна сотня захистила Україну / Б.Теленько // Проскурів. – 2014. – 27 лют.

♦ Як уявлятимуть нащадки Небесну Сотню : [завершився конкурс на кращий пам'ятник Небесній Сотні] // Проскурів. – 2014. – 6 лист. – С. 1.

    Матеріали обговорено на засіданні науково-методичної
    ради обласної бібліотеки для дітей імені Т.Г.Шевченка.
    Протокол № 7  від 01.11.2016 р.

Матеріал підготувала                 Суховірська О.А.

Комп'ютерний набір                    Марчук Л.В.
                                                     Богданова О.Г.

Відповідальна за випуск            Черноус В.Ю.