Український оперний співак (баритон), композитор, професор, народний артист України, поет, прозаїк, громадський діяч, професор Київської консерваторії.
    Народився 14 березня 1921 р. в с. Кривин Славутського району. В 1950 р. закінчив Московську консерваторію. Співав пісні  сучасні і старовинні. В 1960-1973 рр. – голова музичного товариства УРСР. За його участю було створено понад 360 музичних шкіл, оркестр народних інструментів, чоловічу хорову капелу ім. Л. Ревуцького, камерний хор ім. Лятошинського, ансамбль пісні і танцю “Славутич” у Дніпропетровську. З 1973 року – на педагогічній роботі, професором Київської консерваторії.
    Одночасно творить мелодії, музичну кантату “Дума про Україну”, численні пісні та романси. Працював у співдружності з поетами  М. Рильським, А. Малишком. Займався обробкою народних пісень для хору без супроводу.
    С.Д. Козак – автор поетичних повістей “Горинь” (1971) та “Я не спав, мамо...” (1979), етюдів “Шляхи побратимства” (1982), поеми “Пісня серед грому” (1985), документальних повістей “Михайло Гришко” (1978) та “Григорій Верьовка”(1981). У 80-ті роки С. Козак деякий час працював  художнім керівником Київської філармонії. З 1985 року – член Спілки письменників України.
    Сергій Давидович  Козак час від часу відвідував рідне село Кривин.  У справжні свята мистецтва переростали зустрічі з земляками. Помер 14 лютого 1993 року.

    ♦ Козак С.Д. Вічний жайвір / С.Д. Козак. –  Київ : Молодь, 2001. – 208 с.
    Ця книга присвячена видатному діячеві світової культури, видатному співакові, народному артисту Івану Семеновичу Козловському.
    Ровесник ХХ століття, син бідного селянина з села Мар'янівки Васильківського району Київської області, Іван Козловський пройшов через усі випробування буремної, складної доби разом з рідним народом, його неповторний голос був і залишається окрасою духовної скарбниці українського і російського  народів. Талановитий співак, прийнявши творчу естафету від великого майстра російської оперної сцени Леоніда Собінова, Козловський проніс її через усе своє творче життя, як золотий Орфей золотавого ранку, що будить своїм чарівним співом у мільйонів людей любов до прекрасного, до радощів вільної праці на вольній землі, до миру і дружби між народами.  

    ♦ Козак С.Д. Я не спав, мамо… : повість / С.Д. Козак. – Київ : Веселка, 1987. – 198 с. : іл.
    Це лірична повість українського письменника, відомого співака і композитора, народного артиста Української РСР про своє дитинство. З любов'ю і гумором згадує автор рідне подільське село, яким воно було в перші два десятиліття радянської влади, описує життя великої дружної родини, в якій так цінували працю й пісню.

    ♦ Козак С.Д. Пісня серед грому : віршована повість / С.Д. Козак. – Київ : Молодь, 1985. – 80 с.
    У віршованій повісті український поет веде хвилюючу розмову з молоддю від імені і за правом учасника Другої світової війни, юність якого загартувалась серед солдатських ратних подвигів в ім'я Миру, Матері, Коханої, Пісні. 

    ♦ Козак С.Д. Михайло Гришко / С. Козак. – Київ : Молодь, 1978. – 200 с. : іл.
    Книгу про життєвий і творчий шлях видатного українського співака, народного артиста СРСР, лауреата Державної премії СРСР Михайла Степановича Гришка написав його колега по сцені, соліст Київського державного академічного театру опери та балету, народний артист УРСР Сергій Козак.
    Книга містить цікавий матеріал з історії розвитку оперного мистецтва, зокрема в Україні.