КОЛЯ ТРУХАН

   Скромному і товариському хлопцеві Колі Трухану було лише п'ятнадцять (народився 26 грудня 1926 року в м. Шепетівка), коли на рідне Поділля напали німецько-фашистські загарбники.
  Разом із шкільними друзями Стьопою Кищуком та Валею Мануїловим Коля міркував як боротися з ворогом, як заподіяти шкоду фашистам. Вирішили назбирати на місцях боїв зброї і передати її військовополоненим, які працювали під вартою на заводі. Старий знайомий Остап Андрійович Горбатюк допоміг хлопцям влаштуватися на роботу на завод. Коля з друзями збирали по навколишніх полях та лісах зброю, боєприпаси, розклеювали листівки із закликами до боротьби проти окупантів, передавали полоненим харчі. А як зраділи хлопці, коли дізналися, що дядько Остап – підпільник!
  Так Коля Трухан та його друзі стали членами Шепетівської підпільної організації.
  На жаль, у червні 1943 р., за доносом зрадника, жандарми заарештували керівника підпільної організації Остапа Горбатюка. Замордований, покалічений, він тримався до кінця, а 10 червня 1943 р. загинув. Почалися арешти, нависла небезпека над юними підпільниками. Тієї ж ночі Коля Трухан і його товариші перебралися до партизанського загону. Коля став бійцем партизанського загону, яким командував бувший військовополонений І.О.Музальов.
   Неабияку хоробрість та відвагу проявляли хлопці у боротьбі з ворогом. Нарівні з дорослими Коля брав участь у багатьох небезпечних операціях: пускав під укіс ворожі ешелони, мінував шляхи, знищував лінії зв'язку, був безстрашним розвідником.
  У Шепетівці знаходилися дивізійні продовольчі склади німецької армії, які забезпечували продовольством гарнізони Шепетівки, Славути, Полонного, Антонін, Грицева, Старокостянтинова. Якось партизани І.Музальов, С.Шваленберг з групою підлітків, в яку входив і Коля Трухан, здійснили сміливу диверсію. На вантажному автомобілі вони під'їхали до складів, роззброїли охорону, відкрили склади. Велику частину продуктів повантажили на вантажівку, а решту – спалили і втекли. Цю сміливу та ризиковану диверсію німці приписували великій групі парашутистів, які нібито приїхали в Шепетівку на великій кількості машин.
   Взимку 1944 р. підпільники та партизани брали участь у боях за звільнення рідного краю від фашистів. Коли йшли жорстокі бої за звільнення міста Ізяслав, Коля Трухан дістав важке поранення. Проте, підлікувавшись у шпиталі, він не повернувся до рідної Шепетівки, хоч мав таку можливість. Коля Трухан хотів помститись ворогам за смерть своїх товаришів – Стьопи Кищука, Валі Котика, Валі Мануїлова.
   Відважний хлопець продовжив боротьбу у партизанському загоні Івана Музальова, який діяв на той час неподалік міста Володимира Волинського. У травні 1944 року загін попав в оточення. На річці Турії, в одному з кривавих боїв і загинув чудовий хлопець, юний партизан Коля Трухан, незмінний супутник командира в усіх бойових операціях. Там нашвидкуруч і поховали юного героя. Могила його невідома.
   Коля Трухан нагороджений медалями “За відвагу” та “Партизану Великої Вітчизняної війни” ІІ ступеня. Золотими літерами вписане його ім'я в героїчну історію українського народу, в історію рідного Поділля.

ПРОЧИТАЙТЕ ПРО КОЛЮ ТРУХАНА:

♦ Доманк А. Шепетовские подпольщики / А.Доманк, М.Сбойчаков. – М. : Политиздат, 1972. – 160 с.
            Коля Трухан – с. 11, 69, 77, 79, 86-89, 124-129, 156.

♦ Их земля, их небо // Макухин М. Мартовские громы / М.Макухин. – Хмельницкий, 1995. – С. 150-155.
            Коля Трухан – с. 151.

♦ Литвиненко Є. Естафета поколінь / Є.Литвиненко // Вічно живі. – К., 1977. – С. 43-44. ♦ Нескорений край // Гула А. Шепетівка : історико-краєзнавчий нарис / А.Гула. – Львів, 1973. – С. 44-59.
            Коля Трухан – с. 53.

♦ Орлята // Мельников І. Їм не вручали повісток… : збірка документ. оповідань та повістей про дітей-героїв Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р. / І.Мельников. – Сімферополь, 2004. – С. 158-178.

♦ Події березня-серпня 1943 року на Хмельниччині. Піднімалися на боротьбу  сусіди // Ковальчук С. Йшли в славутські ліси партизани / С.Ковальчук, Т.Жоган. – К., 2006. – С. 140-155.
           Коля Трухан – с. 143, 145.

♦ Стежками юних месників // Подорожі, пошуки, відкриття : збірка. – К., 1977. – С. 43-44.

♦ Щенніков І. Навіки у бронзі дзвінкучій : присвячується Валі Котику / І.Щенніков // Мельников І. Їм не вручали повісток… : збірка документ. оповідань та повістей про дітей-героїв Великої Вітчизняної війни 1941-1945 р. / І.Мельников. – Сімферополь, 2004. – С. 179.