Мали за честь, в День працівників культури та День української писемності взяти участь у Всеукраїнській естафеті єдності “Нас єднає рушник-рекордсмен”. Всеукраїнська естафета єдності стартувала 21 січня, у День Соборності України, в Національній бібліотеці України для дітей. Естафета об’єднує дітей і дорослих – патріотів, які душею і серцем люблять Україну і все українське. Рушник побував у дитячих бібліотеках міста Києва, Дніпра, Кропивницького, Чернівців, Івано-Франківська. Полтави. Рушник створили студенти Фахового коледжу культури і мистецтв м. Калуш Івано-Франківської області. Він внесений до Національного реєстру рекордів України як найдовший рушник (11 м 79 см), виготовлений у старовинній техніці фелтингу (валяння вовною). У ньому поєднано українські етнографічні орнаментальні мотиви 22 регіонів України.
Презентація унікального “Рушника єдності” відбулася за участю заступника керівника виконавчого апарату обласної ради – Тетяни Зеленко, директора Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій ХОДА – Інни Михайлової, начальника управління культури Департаменту інформаційної діяльності, культури, національностей та релігій облдержадміністрації – Оксани Натальської, мистецтвознавиці – Лілії Іваневичта учнів ліцею №17.
Поважні гості зауважили на тому, що берегти та шанувати культурне надбання нашого народу – обов’язок кожної свідомої людини. Адже це наша історична спадщина, яка передається з покоління в покоління, національна святиня над якою не власний час. Саме рушник є символом, що має особливу силу – у ньому живе душа наших предків, він є сокровенним для кожної сім’ї та родини. Спілкуючись з дітьми, гості запевнили, що усі ми обов’язково будемо жити у мирній країні, а зараз головне наше завдання не втрачати віри у перемогу та бути єдиними, дружними і неподільними. Учасникам заходу цікаво було дізнатися, що ж означають символи та орнаменти, зображені на рушнику, яким регіонам притаманна саме така техніка. Про все це нам повідала мистецтвознавиця – Лілія Іваневич. Рушник-рекордсмен не лише став окрасою нашої зали, яка дійсно перетворилася в світлицю єдності – тут дзвінко лунала українська пісня, бриніла поезія, звучала бандура, а й наповнив наші душі гордістю за свою націю, яка вміє цінувати і берегти своє, українське.
|