Дзвенить крізь століття українська пісня, відлунюючи в серцях прийдешніх поколінь. Їй, українській пісні, присвятив усе своє життя Народний артист України, лауреат Шевченківської премії, естрадний виконавець Василь Іванович Зінкевич.
   Василь Зінкевич – це ціла епоха в історії української пісні. Разом із ним прийшли до нас, слухачів, на все життя глибоко запали в душу його пісні “Мамина світлиця”, “Шлях до Тараса”, “Музика”, “День новий над Україною” та багато інших пісенних шедеврів. У цих піснях доля України, багатостраждальна історія нашого народу.
   Народився Василь Іванович Зінкевич на Поділлі 1 травня 1945 року в селі Васьківці Ізяславського району. Тут, серед чарівної природи, на живописному березі голубої Горині пройшло його дитинство. Малий Василько ріс веселим та допитливим. Гарно малював і дуже любив рукоділля. Але найбільше любив співати. Батько хлопчика Іван Харитонович  гарно співав, був регентом  церковного хору. Як згадувала згодом мати Василя – Ганна Прокопівна, хист та любов до співу передалися хлопчику, мабуть, від батька. Ще малим він зробив собі вдома невеличку сцену і виспівував на ній. Навчаючись у школі, часто брав участь у художній самодіяльності, вчився грати на балалайці. Згодом, закінчивши школу, Василь вступив до Вижницького училища прикладного мистецтва. Звідти і почалося його сходження у велике мистецтво. Отже, перші творчі кроки зробив на Буковині. У 1968-1973 роках був художнім керівником народного самодіяльного ансамблю “Смерічка” у м. Вижниця Чернівецької області. До речі, він був першим мужчиною-солістом у цьому жіночому ансамблі (через рік в ансамблі почав співати і юний Назарій Яремчук).
   Незабаром “Червона рута” В.Івасюка у виконанні ансамблю стала найкращою піснею в країні. У фіналі “Пісні-72” звучав “Водограй”, а через рік самодіяльну “Смерічку” запросили у Чернівецьку філармонію. З 1973 по 1975 рік Василь Зінкевич був солістом вокально-інструментального ансамблю “Смерічка” у Чернівецькій філармонії.
   У 1975 році Василь Іванович переїжджає на Волинь і стає солістом ансамблю “Світязь” Волинської обласної філармонії, а з 1980 року – його художнім керівником. Пісні “Ти – моя весна”, “Тільки раз цвіте любов”, “Світ без тебе” дуже швидко роблять Зінкевича досить популярним співаком в Україні, а “Світязь” переживає свої найкращі часи.
   20 жовтня 1978 року Василю Зінкевичу присвоєно звання Заслуженого артиста, а 3 січня 1986 року – Народного артиста України. У цей час артист вніс у скарбничку української естради багато і понині популярних пісень: “Ясні зорі”, “Зову тебе”, “Забудь печаль”, “Сонце в небі”, “Скрипка грає”, “Тече вода”, “Музика”, “Ніби вчора”, “Через літа”.
   У 1994 році нашому земляку Василю Зінкевичу присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка, а у 1997 році фонд Міжнародної премії імені українського академіка Миколи Касьяна нагородив його орденом “Миколи Чудотворця”, яким нагороджуються найпочесніші особистості за вагомий особистий внесок у примноження добра на Землі. У цьому ж році Василь Зінкевич стає лауреатом почесного звання “Людина року” у номінації “Митець року” на Волині.
   12 серпня 1999 року під час творчого звіту Волині у Національному Палаці “Україна”, що проходив у рамках Всеукраїнського огляду народної творчості, Василю Зінкевичу вручено орден “За заслуги” ІІІ ступеня, а через 8 днів, 20 серпня, Президент України Л.Д.Кучма вручив йому орден “За заслуги” ІІ ступеня.
   За результатами конкурсу, проведеного газетою “Голос України”серед читачів у жовтні 2001 року Василь Зінкевич став “Золотим голосом України” та отримав особливу відзнаку “Золоте перо”.
   24 травня 2002 року у Києві перед Міжнародним центром культури та мистецтв відкрилася “Алея зірок”, на якій одним із перших власників “Зірки” став Народний артист України Василь Зінкевич.
   І сьогодні яскраво і самобутньо горить творча зірка Василя Зінкевича. Він різнобічно обдарована людина – вокаліст, хореограф, художник, автор костюмів “Смерічки”, “Світязя”, дослідник етнографії і фольклору. Пісні В.Івасюка “Червона рута”, “Пісня буде поміж нас”, М.Мозгового “Моя земля”, “На щастя, на долю”, П.Дворського “Твої очі”, І.Перчука “Там, на полонині”, “Музика звучить”, І.Білозіра “Надивлюсь на тебе”, “Материнська світлиця” та багато інших у виконанні нашого земляка Василя Зінкевича вже давно ввійшли до золотого фонду української музики.
   Кожен його виступ, кожен концерт – це зустріч з українською піснею, що залишає глибокий слід у людських серцях. Адже пісні, які співає Василь Зінкевич – про долю України, про матір, про рідну землю, про кохану, пісні, у яких переплелись і радість, і печаль, світлі і задушевні, високі і ніжні почуття. А рідні Поділля та Волинь стали для золотого голосу України Василя Зінкевича тим невичерпним джерелом, яке наповнює його снагою, творчістю, самобутнім талантом.

Матеріали про життя і творчість Василя Зінкевича:

♦ Зінкевич Василь Іванович // Шевченківські лауреати. 1962-2007 : енциклопедичний довідник. – К., 2007. – С. 219.
♦ Зоря незгасна // Корчагінець. – 1988. – 27 березня.
♦ Кравчук В. У цій хаті пісня народилася / В.Кравчук // Подільські вісті. – 1999. – 8 квітня.
♦ Чудний В. Пісня синіх гір / В.Чудний // Культура і життя. – 1979. – 9 серпня.