АНЯ СОШЕНСЬКА

    Народилася Аня Сошенська 12 лютого 1930 року в м. Ізяславі. Ще в ранньому дитинстві Аня стала напівсиротою. Її батько загинув від рук бандитів.
    Коли розпочалася Друга світова війна, ця струнка голубоока дівчинка закінчила чотири класи Ізяславської середньої школи № 1. Вчилася вона добре, жадібно ковтаючи знання. А ще дуже любила спорт. Першою з однокласниць навчилася плавати. Могла перепливти Горинь у найширшому місці. Не раз із братом Володею спускалась у таємничі катакомби Ізяславських старовинних будівель.
  Коли місто Ізяслав зайняли німецько-фашистські окупанти, її старший брат Володя разом з друзями стали активними учасниками Ізяславського підпілля. Вони збирали зброю, розповсюджували листівки, тримали зв'язок з партизанами.
   Коли за доносом зрадника були заарештовані декілька ізяславських підпільників та їх керівник, Володя Сошенський з друзями пішов у партизанський загін. Після однієї з операцій Володя повернувся додому з гранатами. Їх потрібно було негайно передати у Нове місто, єдиний шлях до якого пролягав через міст. Вдень і вночі цей міст пильно охоронявся фашистами. Щоб не викликати в охорони підозри, вирішили, що гранати переправить Аня.
   Дівчинка знала як це небезпечно. Кожної хвилини її можуть зупинити, обшукати, і тоді – смерть. Проте, Аня рішуче взяла кошика, в якому на дні було заховано гранати, і пішла. Так було декілька разів.
   “Який же він довгий і високий, цей міст через Горинь. Шумить, гуде вода під ним, і їй байдуже, що ось у серці дівчинки така буря підіймається, що вона ледве стримує себе, аби не повернутись назад та не занести ту кляту ношу додому і не ризикувати ще раз біля німця. Проте, вона вже наближалася до нього. Старалась не дивитися на вартового і пройти мимо. Але раптом скинула очима і зустрілась поглядом з фашистом. Той, очевидно, помітив переляк в очах дівчинки, бо підозріло глянувши на кошик, що відтягував їй руку, показав на нього. Ганя вдала, що не почула, не зрозуміла запитання вартового. Тому пришвидшила кроки, аби чим скоріше проминути його.
     Це насторожило німця ще більше. І він вирішив таки зупинити дівчинку.
     – Хальт! – різонуло вуха Гані. Серце застугоніло в грудях, затріпотіло сполохано пташкою. І вона в цю мить, забувши про все на світі і пам'ятаючи лише про те, що в неї в кошику гранати, вихопила одну з них і жбурнула в ноги гітлерівцю. Але ж – о горе! – дівчинка й не могла того знати, що з гранати треба витягти кільце і лише після цього вона вибухне. Дівчинка жбурнула її, мов камінця. А фашист тим часом натис на гашетку автомата – і суха коротка черга розірвала повітря навколо.
    Безжальні гарячі шматки металу вп'ялися в тіло дівчинки. Запекло, заболіло, розірвало все в ній. Хитнулось похмуре заплакане небо над її головою і впало разом з нею у вічну темінь”. Ось так розповідає про подвиг юної підпільниці подільський письменник Василь Кравчук у художньо-документальному романі “Дні непокори”.
    Два дні лежала мертва Ганнуся на мосту. Німці сподівалися, що хтось прийде забрати тіло дівчинки і тоді вони могли б розправитись з підпіллям.
   Проходили мимо ізяславчани, втирали сльози. Закам'янілою пройшла мимо Ганнусина мама, знайшла в собі нелюдські сили, щоб не закричати на весь світ. На третій день фашисти, так і не запідозривши нікого, щоб заарештувати за зв'язок з партизанами, кинули тіло Ані Сошенської в Горинь. І огорнули хвилі дівчинку, обагрянившись її кров'ю. Тільки весною рибалки витягли тіло з води. А поховали Аню на кладовищі в Ізяславі вже після того, як місто було звільнено від фашистів.
    Безстрашно громили ворога Володя Сошенський та його побратими. Але незабаром, у жорстокому бою з карателями відійшов у безсмертя і Володя.
    Відтоді минуло багато часу. У школі, в якій колись навчались юні підпільники, знову дзвенить дитячий сміх. Щасливий дитячий сміх, заради якого віддала своє життя Аня Сошенська.

ПРОЧИТАЙТЕ ПРО АНЮ СОШЕНСЬКУ:

♦ Бабишин М. Партизанова сестра / М.Бабишин // Вічно живі. – К., 1975. – С. 288-289.

♦ Багряні хвилі Горині // Кравчук В.І. Третя місячна ніч : повісті / В.І.Кравчук. – Хмельницький, 1999. – С. 120-165.

♦ Зачаровані скарби // Дем'янчук І. Над Горинь-рікою / І.Дем'янчук. – Львів, 1977. – С. 15-19.

♦ Их земля, их небо // Макухин М. Мартовские громы / М.Макухин. – Хмельницкий, 1995. – С. 150-155. Сошенська Аня – с. 152-153.

♦ Кравчук В.І. Дні непокори : художньо-документальний роман / В.І.Кравчук. – Хмельницький, 1999. – С. 3-238. Сошенська Аня – с. 145-157.

♦ Стежками юних месників // Подорожі, пошуки, відкриття : збірка. – К., 1977. – С. 43-44.